Зайці і мисливці

— Кумасю, зараз тепло й сухо.
Навіщо ж ти Зайчаті вуха
Позатуляла пухом? —
Питала в подруги Зайчиха.
— Та не з добра, кумасю, з лиха.
— Що, хворе Зайченя?
— Та ні, неначебто нівроку,
Здорове з кожного, як кажуть, боку.
— То вийміть пух! З сьогоднішнього дня
На нас сезон відкрито.
Мисливці можуть Зайченя убити —
І не почує ж, бідне!..
— Вб’ють чи ні —
Про те судить мені, —
Відповіла Зайчиха-мати. —
Та буде краще для Зайчати,
Якщо не чутиме тих слів,
З якими в нас стріляють, у зайців.
Як мати, я скажу тобі відверто,
Що краще вже йому померти,
Ніж слухати оті слова!..

* * *

Хіба Зайчиха-мати не права?