Лев і Змія

Весілля Лев справляв, і кожен подарунки
Йому в той день принести не забув.
Лев брав торбинки, кошики й пакунки,
А в них — усе, хто чим багатий був.
І приповзла Змія до Лева,
Тримаючи в губах троянду молоду,
В чужому зірвану саду.
Була троянда, мов зоря травнева.
Та Лев сказав:
— Не треба, не візьму.
Змія образилась:
— Чому?
Чи заслужила я оті слова, що чую?
Від щирої ж душі дарую!..
— От саме тому, — Лев признався їй, —
І не приймаю подарунок твій.
Ти щирою, звичайно, можеш бути,
Та найщиріше в тебе — зло, отрута.