— Я не відпущення Козел,
Я лиш Осел,
Ще й свійський.
Весь вік гуляє по мені кийок,
Тому мені не до байок,
А швидше б до ясел
А чи в гайок,
Де трави запашні.
Тож дайте, дайте спокій ви мені! —
Отак Осел зацькований ревів,
Відбрикуючися від байкарів.
