Євген Васильченко

Байки

Похвала

Зустрівши Півня, Чижик запитав:
— Я чув, як ти співав.
Напевно, компліментів не діждався,
А чом же ти плескати сам собі узявся?
— Тю-тю, базікало! Помовч!
Від заздрощів ти ллєш на мене жовч.
Не чув хіба, як всі мене хвалили?
Не бачив — на руках носили!
А за що? Знаєш, за яку
Заслугу!
Скажу тобі, як другу:
За голосне «кукуріку»!
— А хто хвалив, коли не таємниця?
— Ну, ти й питаєш, як лисиця!
Глузуєш марно! Похвала
Не від курчатка — від Осла!
— Ну, коли так, даруй мені, козаче,
Гордися і співай!

Ох, друже, як почуєш похвалу ослячу,
Вріж поли — й геть тікай!
Джерело:
Вусаті діти: байки, гуморески, усмішки, жарти, епіграми літературні пародії, сатиричні рядки. — Харків : Прапор, 1974. — 207 с.