Євген Васильченко

Байки

Правдива брехня

Пішла Коза по корм для Козеняти,
А Вовк-приблуда стукає до хати:
— Впусти мене!
Я добрий, то лише ім’я страшне.
Останнім часом я незмінно
Їм те, що й ти — м’я... кеньке сіно!
Озвалось Козеня:
— А це, пробачте, не брехня?
Вовк тиче у вікно папір:
— Як не мені, то хоч цьому повір:
Ось підпис, ось печатка!
Візьми та прочитай спочатку!
Я вже не той, що був.
До м’яса — а ні-ні! І смак забув!
— Це інша річ! Заходь до хати...
Прийшлось Козі над папірцем ридати:
— Ой, дороге дурненьке Козеня!
Чи ж правдою коли
стає брехня?!
Джерело:
Васильченко Є.Д. Гоп, мої гречаники: Байки. Гуморески / [Худож. Л. К. Сторожук]. — X.: Прапор, 1984.— 47 с., іл.