Оригінал

    Художник написав портрет.
Творив з натхненням небувалим,
        І фарби, як живі,
        На полотні заграли.

— Краса! Чудово! Ви — поет! —
    Захоплено митця вітали. —
Поєднання яке: талант і простота!.. —
Художник знав: вітали неспроста —
    У твір він душу й хист уклав.

Аж ось оригінал перед портретом став.
    Вдивляється і сяк і так:
То близько стане, то присяде, гляне збоку,
То враз відступить і примружить око...

Дививсь, дививсь, тоді питає неборак:
— А гудзиків чому нема на піджаці?! —
    Всміхнувсь митець:
    — Та я художник, не кравець.
Піджак вам хто пошив — кравці?
    То з них за гудзики й питати. —
Оригінал замовк ні в сих ні в тих.

. . . . . . . . . . . . . . . .

    І що сказати про таких?
Коли не тямиш в ділі, вмій мовчати.