Микола Шапошник

Капнув

Віктор й Федір на заводі
Десять років разом.
Самогону глек купили
Й давай пить заразу.
Не страшились міліції,
Ні наглої смерті.
Як добряче упилися,
Зробились відверті.
— Цілий рік ви бригадою,
Як слони, робили.
Взяв я й капнув. І премію
В вас тю-тю... Без мила!
— Пам’ятаєш? — пита другий.
— Пам’ятаю, Федю!
— Слухай далі!
Цікавіше буде попереду!
Новий рік ти мав стрічати
У новій квартирі...
Капнув я! Її чекати
Будеш зим чотири!
Віктор глянув на Федора
І з презирством ляпнув:
— Рік минув, як сина маєш,
То ж знай — це я капнув!
Джерело:
Шапошник М. Д. Усмішки козака Мамая / Післямова авт. — К.: Преса України, 1997. — 32 с.