Сорока

    Почувши, що у лісі птахи
Крука збираються зіпхнути з керівного даху,
    Сорока хитрість затаїла,
        На дах сама хотіла.
        Але хотіти —
        Це ще не сісти.
    Потрібно згоду мати
Усіх пернатих.
    Побачивши, що птахів так не взяти,
        Сорока зголосилась виступати,
        Крука критикувати.
        Й таку промову закотила,
        Що Горобці заплескали у крила:
        — Оце діяч! Оце так птах!
        Вона нехай вершить ділами
            Й керує нами,
        Сороку оберем на дах!
        — Еге! — захвилювались птиці, —
        Сорока на ці справи не годиться!
        Хоч і стрекоче голосно, до хрипоти,
        Та білобокій у начальство не пройти!
        На дах така потрібна птиця,
            Щоб керувать змогла,
            А не опудалом була!

Порада в байці отака,
        Її я у народі чув:
Не обирай начальника за язика,
Дивися, щоб у нього й розум був!