Почувши, що у лісі птахи Крука збираються зіпхнути з керівного даху, Сорока хитрість затаїла, На дах сама хотіла. Але хотіти — Це ще не сісти. Потрібно згоду мати Усіх пернатих. Побачивши, що птахів так не взяти, Сорока зголосилась виступати, Крука критикувати. Й таку промову закотила, Що Горобці заплескали у крила: — Оце діяч! Оце так птах! Вона нехай вершить ділами Й керує нами, Сороку оберем на дах! — Еге! — захвилювались птиці, — Сорока на ці справи не годиться! Хоч і стрекоче голосно, до хрипоти, Та білобокій у начальство не пройти! На дах така потрібна птиця, Щоб керувать змогла, А не опудалом була! Порада в байці отака, Її я у народі чув: Не обирай начальника за язика, Дивися, щоб у нього й розум був!