Почувши, що у лісі птахи
Крука збираються зіпхнути з керівного даху,
Сорока хитрість затаїла,
На дах сама хотіла.
Але хотіти —
Це ще не сісти.
Потрібно згоду мати
Усіх пернатих.
Побачивши, що птахів так не взяти,
Сорока зголосилась виступати,
Крука критикувати.
Й таку промову закотила,
Що Горобці заплескали у крила:
— Оце діяч! Оце так птах!
Вона нехай вершить ділами
Й керує нами,
Сороку оберем на дах!
— Еге! — захвилювались птиці, —
Сорока на ці справи не годиться!
Хоч і стрекоче голосно, до хрипоти,
Та білобокій у начальство не пройти!
На дах така потрібна птиця,
Щоб керувать змогла,
А не опудалом була!
Порада в байці отака,
Її я у народі чув:
Не обирай начальника за язика,
Дивися, щоб у нього й розум був!
