Орел звільнив був Глухаря З посади особистого секретаря: Йому він надокучив — Занадто вже небалакучий. Сороку взяв Орел в приймальню, Товариша знайому давню. — Я чув, Сороко, є талант Дорогоцінний в тебе — Розвіять вмієш ти гнітючий стан... Ну, розкажи що-небудь! — І от дала Сорока волю Своєму язикові. Уже відомо все Орлові І про сусідок долю, Про їх знайомства випадкові, Про все, що у ліску вона чувала, Про те, що Горлиця в гнізді не ночувала... Вже голова в Орла гуде, як дзвін, Задумавсь тяжко — вже шкодує він... — Я бачу, твій язик Тримати таємниць не звик, — Несхвально проказав, аж рубонув. — Хоч ти й товариша мого знайома, Розповідай свої новини вдома, Я ж краще Глухаря верну!