Орел звільнив був Глухаря
З посади особистого секретаря:
Йому він надокучив —
Занадто вже небалакучий.
Сороку взяв Орел в приймальню,
Товариша знайому давню.
— Я чув, Сороко, є талант
Дорогоцінний в тебе —
Розвіять вмієш ти гнітючий стан...
Ну, розкажи що-небудь! —
І от дала Сорока волю
Своєму язикові.
Уже відомо все Орлові
І про сусідок долю,
Про їх знайомства випадкові,
Про все, що у ліску вона чувала,
Про те, що Горлиця в гнізді не ночувала...
Вже голова в Орла гуде, як дзвін,
Задумавсь тяжко — вже шкодує він...
— Я бачу, твій язик
Тримати таємниць не звик, —
Несхвально проказав, аж рубонув. —
Хоч ти й товариша мого знайома,
Розповідай свої новини вдома,
Я ж краще Глухаря верну!
