Слава і Канава

Одного разу шофера Данила
За діло:
За безаварійність,
За чесність і сумлінність
    Газета похвалила.
За нею — голова на зборах,
А друзі — тисли руку в коридорах!
І звідусіль хвала й пошана,
Та все така приємна, гарна,
    Аж серце лоскоче
І вже не зна, чого воно і хоче!
    Аж голова зробилась п’яна!
    Воно й признатися не чемно,
    Але ж приємно!
Було раніше сяде за кермо Данило,
А думка — знай про діло!
    А нині від хмільної слави
    Машина так крутнула вправо,
    Що опинився він в канаві!

Із байки виплива урок:
    Від слави
    До канави
    Один лиш крок!