Одного разу шофера Данила
За діло:
За безаварійність,
За чесність і сумлінність
Газета похвалила.
За нею — голова на зборах,
А друзі — тисли руку в коридорах!
І звідусіль хвала й пошана,
Та все така приємна, гарна,
Аж серце лоскоче
І вже не зна, чого воно і хоче!
Аж голова зробилась п’яна!
Воно й признатися не чемно,
Але ж приємно!
Було раніше сяде за кермо Данило,
А думка — знай про діло!
А нині від хмільної слави
Машина так крутнула вправо,
Що опинився він в канаві!
Із байки виплива урок:
Від слави
До канави
Один лиш крок!
