Одного разу шофера Данила За діло: За безаварійність, За чесність і сумлінність Газета похвалила. За нею — голова на зборах, А друзі — тисли руку в коридорах! І звідусіль хвала й пошана, Та все така приємна, гарна, Аж серце лоскоче І вже не зна, чого воно і хоче! Аж голова зробилась п’яна! Воно й признатися не чемно, Але ж приємно! Було раніше сяде за кермо Данило, А думка — знай про діло! А нині від хмільної слави Машина так крутнула вправо, Що опинився він в канаві! Із байки виплива урок: Від слави До канави Один лиш крок!