У лузі, де калини цвіт буя,
Осел казав до Солов’я:
— Довідавсь я,
Що ти посади штатної не маєш,
А все літаєш
Та співаєш
І називаєшся Творцем, співцем...
Та ти життя не знаєш!
Подібних гнав би я із гаю,
Щоб їх і духу не було!
— Я змалечку співаю, —
Озвався Соловей несміло, —
І досвід маю,
Про це посвідчить все село!
В мистецтві нелегкі харчі,
Талант не кожному дається!
— Мовчи!
Велике діло, —
І він ще задається!
Ти «баки» нам не забивай,
Тягни ярмо, іди й співай!
