Серед городу на дрючку
Опудало стояло.
Воно лахміттям маяло й лякало
Пташок на всенькому кутку.
От раз, сміливості набравшись,
На ньому всівся Горобець
І так подумав стрибунець:
«Тепер мені тут жити завше,
Бо це надійна охорона:
Опудала лякається ворона,
Забачивши його здалека,
Летить світ за очі лелека.
Та думаю, що і шуліка
У ньому бачить чоловіка...
Від ворогів надійно я сховався».
І Горобець безпечно хизувався.
А кібчик потихесеньку підкрався,
І Горобцю прийшов кінець.
Казав давно один мудрець:
Хоч би яка була надійна варта,
Без пильності вона гроша не варта!
