Серед городу на дрючку Опудало стояло. Воно лахміттям маяло й лякало Пташок на всенькому кутку. От раз, сміливості набравшись, На ньому всівся Горобець І так подумав стрибунець: «Тепер мені тут жити завше, Бо це надійна охорона: Опудала лякається ворона, Забачивши його здалека, Летить світ за очі лелека. Та думаю, що і шуліка У ньому бачить чоловіка... Від ворогів надійно я сховався». І Горобець безпечно хизувався. А кібчик потихесеньку підкрався, І Горобцю прийшов кінець. Казав давно один мудрець: Хоч би яка була надійна варта, Без пильності вона гроша не варта!