— Я розповім тобі життєву правду, а не казку.
Ти син землі і сонячної ласки,
Раб пристрастей і голоду ти раб,
На них ти силу тратиш і душі високий скарб! —
Сова повчала Оленя із лісу.
— А ти? — спинився він. — Пішла ти к бісу!
Чим зайнята весь вік!
Наслухалась казок хто зна від кого,
Повчаєш, як учений чоловік.
Різниця поміж нами та, до речі,
Що ти повторюєш давненько завчене у школі,
Я ж не задумуюсь над цим ніколи.
Життєвий досвід я поклав на плечі!
Філософи-догмати,
Як та сова,
Повторюють старі слова,
А вимагає час вже власну думку мати!
