— Я розповім тобі життєву правду, а не казку. Ти син землі і сонячної ласки, Раб пристрастей і голоду ти раб, На них ти силу тратиш і душі високий скарб! — Сова повчала Оленя із лісу. — А ти? — спинився він. — Пішла ти к бісу! Чим зайнята весь вік! Наслухалась казок хто зна від кого, Повчаєш, як учений чоловік. Різниця поміж нами та, до речі, Що ти повторюєш давненько завчене у школі, Я ж не задумуюсь над цим ніколи. Життєвий досвід я поклав на плечі! Філософи-догмати, Як та сова, Повторюють старі слова, А вимагає час вже власну думку мати!