Дуб і Лист

Як тільки вітер грозовий піднявся,
На Дубові зелений Лист грози злякався.
    Від Дуба відірвався
    І покотився у долину,
    Де затишно було!
Пробув там грізну він годину,
Відсидівсь, доки угорі гуло,
І думав, що і Дуб уже загинув.
    А Дуб не здався,
В бою ще більш загартувався,
Ростуть на ньому листя й жолуді
    Буйно-зелені, молоді!
А Лист у бур’яні, в долині
    На чужині,
Відірваний від Дуба, гине!
Лист затужив, заплакав, застогнав:
    — Якби я знав,
    Якби я знав,
Що Дуб стоятиме віками,
Не розлучався б я з гілками
І Батьківщину б мав!

Хто у тяжку годину
Лишає рідну Батьківщину,
Як лист без дерева, загине!