Полікарп Шабатин

Байки

Деспот

    Якась нечиста одружила
    Оленку ніжну і Гаврила!
    Чуприна в нього кучерява,
    А голова — дірява!
    Не встигло вщухнути весілля
    І поздоровлення гучні,
Як Пень Гаврило, нализавшись зілля,
    Співа такі пісні:
    — Ти де була? Куди ходила?
    — Та в інституті, це й відомо!
    — Яке мені до того діло?
    Сидіть ти мусиш вдома!
    — Та що з тобою, ти не в дусі?
    Ми все з’ясуєм, зачекай!
На другім я навчаюсь курсі!
    Лихий тебе десь намовля.
    Гаврилку, схаменись!
— Я не для того одруживсь!..
    Ти з іншими гуляєш!
    Я знаю, бачили дружки,
    Не підеш в інститут, і край! —
Вона взяла портфель, книжки
І до дверей прямує.
Він стис, мов гирі, кулаки
    І місить, і лютує.
    Понівечив своє дівча,
    Як чобіт квітку в лузі!

Мені траплялось зустрічать
Квітучу юнь у тузі.
Вона зів’яла, помарніла
Від деспота-Гаврила!
Джерело:
Шабатин П. Байкарня: Вірші. — К.: Дніпро, 2003. — 192 с.