Якось в лісі на узліссі,
Не пригадую звідкіль,
Молодиці під спідницю
Залетів вусатий Джміль!
Молодиця заволала,
В молодиці — переляк.
Похитнулася і впала.
Аж тут трапився козак:
— Порятуй мене, Семене, —
Верещить на увесь ліс, —
Під спідницю ось до мене
Залетів крилатий біс! —
Підняла поділ повище,
І кричить як не своя.
А він глянув — там чортище:
— Винуватця бачу я!
Він, непроханий, сховався
Аж у саму глибину.
Зараз вижену зухвальця
І до суду притягну! —
І узявсь мерщій до діла,
От оказія яка!
Молодиця аж зомліла
Від старань рятівника.
Та він справи не загоїв.
— Ти, Семене, не спіши,
Там було їх, певно, троє,
Ти іще поворуши! —
А в Семена мокра спина,
Де й поділася могуть!
Не все можуть там мужчини,
Де жінки рятунку ждуть!
