Полікарп Шабатин

Байки

Астероїд

    Ми звикли до народження героїв,
Запам’ятовувати їхні імена — нема потреби.
Аж ось у Всесвіті новий з’явився Астероїд —
    Дитя, напевно, Зевса й Геби.
Тому, що був небесної природи,
Махнув по небу в пошуках незвичної пригоди.
            Гаса в просторі,
            Лякає зорі.
    Зіткнутися не проти
    З таким, як він, із жовторотим,
    А може, і з блакитною Землею...
    Колись його далекий родич
        Поцілувався з нею.
    Хоча собі розквасив лоба,
    Зате всесвітній учинив потоп!
        Цивілізації квітучі
            Пішли на дно,
    А їх правителів бундючних
        Акули з’їли вже давно.
    І все за те, сказать до речі,
    Що ті жили в постійній ворожнечі.
    І замість того, щоб життю радіти,
            Невдячні діти
    Хотіли світом володіти!

    Не варто завдвать один одному шкоди,
Боротись треба з силами стихійної природи!
Джерело:
Шабатин П. Байкарня: Вірші. — К.: Дніпро, 2003. — 192 с.