Полікарп Шабатин

Байки

Баба і Дід

Потонуло сонце в морі.
Дибала осіння ніч.
Заморгали діви-зорі —
Дід мерщій поліз на піч!
Просить Бабу не баритись:
Бо несила ждать.
Хоче Дід хутчіш погрітись,
Молодість згадать!
Як кохались ніжно, любо
В житі за селом.
Цілував рожеві губи,
Ніжився чолом!
Як чекала, виглядала
З лютої війни, —
Недоїла, недоспала,
Бачила тривожні сни!
Довго Баба роздягалась
Під старечий спів,
Як на піч вона забралась,
Дід уже хропів.

А мораль отут єдина,
Пам’ятати слід:
Не барися й на хвилину,
Якщо кличе дід!
Джерело:
Шабатин П. Байкарня: Вірші. — К.: Дніпро, 2003. — 192 с.