Потонуло сонце в морі. Дибала осіння ніч. Заморгали діви-зорі — Дід мерщій поліз на піч! Просить Бабу не баритись: Бо несила ждать. Хоче Дід хутчіш погрітись, Молодість згадать! Як кохались ніжно, любо В житі за селом. Цілував рожеві губи, Ніжився чолом! Як чекала, виглядала З лютої війни, — Недоїла, недоспала, Бачила тривожні сни! Довго Баба роздягалась Під старечий спів, Як на піч вона забралась, Дід уже хропів. А мораль отут єдина, Пам’ятати слід: Не барися й на хвилину, Якщо кличе дід!
