Птахів та звірів зліт Заслухав звіт Начальника Ліспрому Вовка І критиці його піддав такій, Що сам не свій Сидів наш Вовк, немов на голках. А тільки вийшов освіжиться — За критику взялась Лисиця: «Нікуди не годиться Беззубий виступ Борсука!.. Хіба така Потрібна критика для Вовка? Ну що він бовка? «...бувало помилявся, хибував», Або — «неввічливим бував». Потрібно прямо в бік Йому загнати вила! На жаль, він саме втік, А то б я в вічі заявила, Що він нероба, шкурник, бюрократ, Хапуга, кар’єрист і казнокрад! Я принциповою, як завжди, буду: Віддати Вовка слід до суду. Підлот його терпіти ми не в змозі!.. Та раптом Вовк з’явився на порозі, І та ж Лисиця й тому ж Вовку Слівцями, м’якши ми від шовку, Рубає критику таку: «На нашому віку — Немов на довгій ниві: Бувають дні щасливі й нещасливі, Бувають вдачі і невдачі. І кожен з вас, напевне, бачив, Що й Вовк бувало помилялись, Помилочки і в них траплялись, А я то їм допомагала Мало, А звідси — непорозуміння...» * * * У інших критиків стає уміння Метать за очі грім і блискавиці, А віч-на-віч — подібні до Лисиці.
