Гріха не буду брать на душу — У байці мова не про всіх, Та декого почервоніть усе ж примушу, Як зброю, вживши глум і сміх. * * * Зайшов директор до крамниці І став, як стій: Від краму аж тріщать полиці — Хоч вигрібай лопатою на гній. Лежить товар, людей дивує. — Чого ж ніхто нічого не купує?.. У чому річ?.. — В директора аж тім’я засвербіло. — Чого не йде товар у діло?.. Адже трудились ми і день, і ніч, Невчасно їли і невчасно спали — Відсотки понадпланові давали. Перезирнулись покупці.. — За труд спасибі наше, — Невесело один директорові каже. — О, ми б з охотою розкрили гаманці, Не завдавали б, вірте, збитку, Коли б робились речі ці Не для відсотків, а для вжитку.