Гріха не буду брать на душу —
У байці мова не про всіх,
Та декого почервоніть усе ж примушу,
Як зброю, вживши глум і сміх.
* * *
Зайшов директор до крамниці
І став, як стій:
Від краму аж тріщать полиці —
Хоч вигрібай лопатою на гній.
Лежить товар, людей дивує.
— Чого ж ніхто нічого не купує?..
У чому річ?.. —
В директора аж тім’я засвербіло. —
Чого не йде товар у діло?..
Адже трудились ми і день, і ніч,
Невчасно їли і невчасно спали —
Відсотки понадпланові давали.
Перезирнулись покупці..
— За труд спасибі наше, —
Невесело один директорові каже. —
О, ми б з охотою розкрили гаманці,
Не завдавали б, вірте, збитку,
Коли б робились речі ці
Не для відсотків, а для вжитку.
