Віктор Лагоза

Байки

Вовчий жаль

    Овечий здибавши кістяк,
    Аж слізьми Вовк умився,
    Замало не упав навзнак,
Під кущиком присів і зажурився.
— Овечку жаль?.. — пита Їжак.
На нього Вовк косенько подивився,
    Та так, що той умить затих:
        — Себе, бо опізнився —
Хтось інший скорше мене встиг.
Джерело:
Віктор Лагоза. Вередливий слимак: байки та гуморески. – Харків: Прапор, 1973 . – 65 с.