— Яка-то в мене сила!..
Усеньке Сонце затулила.
І це все — за мільйони верст, —
Звела угору Хмарка перст. —
Та я б іще й не те зробила,
Якби хоч трохи віддаль скоротила.
А що як спробувать?.. Ану!..
Отак!.. Давай злечу я вище!..
Тепер дмухну —
І Сонце зовсім знищу...
Ой, ма!..
Де ж Хмарка та? Була — нема.
