Звести загату на струмку в діброві Було доручено Боброві. Прийшла зима. — Чого загати і досі ще нема?.. — Бо літо мали дощовите: Ні доступу, ні приступу — усе розмите!.. Удруге йде зима. Загати знов нема. — Чому?.. — Стояла влітку спека — Останню воду вижлуктив Лелека!.. Утрете йде зима. Загати знов кат-ма. Кленуть Бобра, трясуть, як грушу: — Чому?.. Був дощ, та мали й сушу!.. Усівсь Бобер спокійно на траві, Підперши лапою відвислу щоку: — Була одна причина в нас щороку, Тепер, як бачите, їх стало дві. * * * Байки стоять за правду до загину, А в правді ясність дорога: Щоб не шукав Бобер іще одну причину, Вживіть-но, друзі, батога — Він в дощ і в спеку, кажуть, помага.