«Ляп-ляп!..» «Бризь-бризь!..» «Шубовсть!..» «Буль-буль!..» Летить земля... Вирують хвилі... Пливе соломи куль... На березі ж — Микола в піні, в милі. Тече йому з чола ропа, Та він не витирає, Бо часу вільного й на мить не має — Копа. — Що робиш, свате?.. — Кіндрат Миколу плеще по плечу. — Не заважай, Кіндрате!.. Хіба не бачиш — море я гачу. — Мабуть, важливу хочеш розв’язать задачу, Адже гатити море — не легкий то хліб. Микола той потилицю пошкріб: — Не знаю. Загачу — тоді й побачу. — І знов копає, аж хрипить, Бо мучить спека й спрага. А спробуй отакого зупинить — Куди! И не слуха — роботяга!..