Віктор Лагоза

Байки

І не свої, і не чужі

    Поставили на варту Горобця,
    Точніше — найняли у сторожі:
    — Гляди, щоб ані зеренця
    У тебе не поцупили чужі.
Своїх, коли на зерно глянуть ласим оком,
    Гони аж в ту яругу, що за током.
        На другий день
    Сказати не змогли і слова —
Нема зерна, зосталася полова.
Ну, що отут робить, скажіть, лишень:
Чи бити Горобця, чи гнати із подвір’я,
    Довіку більш не брати в сторожі?..
Зерно склювали кури. А вони ж хіба чужі?..
        Хіба на них немає пір’я?
        Свої?.. Чи ви в умі?..
    Адже таке казати не годиться,
        Бо змалку знаєте самі,
        Що Курка ж бо — не птиця.

* * *
Мораль? Робити висновки дарма,
Коли пшениці на току уже нема.
Джерело:
Віктор Лагоза. Вередливий слимак: байки та гуморески. – Харків: Прапор, 1973 . – 65 с.