Микита Годованець

Ведмідь

Ведмідь знайшов картину:
    Змальовано ялину,
    І на гіллі,
Залитім світлом,
В горішки граються, мов діти,
    Дві білочки малі.
У матері на серці радість грає;
На милих діток гордо позирає —
    На вищу втіху на землі...
    Лісів тайгових житель,
Ведмідь — вимогливий цінитель,
    І голову схилив,
    І очі мружить:
— Не те... Не так... Не дуже...
    І хто таке схвалив?
Така робота не прославить!
Тут треба дещицю підправить. —
Хапає пензель. За хвилину
Звірків нема. Сів вулик на ялину;
    Погасли радісні сонця,
    Померкли задуми митця.
Ведмедю праця та здалась похвальна:
— Поправочна моя прегеніальна!

Чекає горе декого з митців!
Ведмедя я у Лева бачив:
    Переговори вів,
Щоб Лев його редактором призначив!
1955
Джерело:
Микита Годованець. Байки / Упоряд. А.М. Годованець ; Вступ.ст. Віктор Трохимович Косяченко . — Київ : Дніпро, 1983 . — 199 с.