Ведмідь знайшов картину: Змальовано ялину, І на гіллі, Залитім світлом, В горішки граються, мов діти, Дві білочки малі. У матері на серці радість грає; На милих діток гордо позирає — На вищу втіху на землі... Лісів тайгових житель, Ведмідь — вимогливий цінитель, І голову схилив, І очі мружить: — Не те... Не так... Не дуже... І хто таке схвалив? Така робота не прославить! Тут треба дещицю підправить. — Хапає пензель. За хвилину Звірків нема. Сів вулик на ялину; Погасли радісні сонця, Померкли задуми митця. Ведмедю праця та здалась похвальна: — Поправочна моя прегеніальна! Чекає горе декого з митців! Ведмедя я у Лева бачив: Переговори вів, Щоб Лев його редактором призначив!1955