Микита Годованець

Ведмідь і Бджоли

В садку, під гаєм, край села,
    Чудова пасіка була.
Ведмідь не може пити-їсти:
Ой, як би в пасіку залізти?
Не так, щоб способом нападним
    Там стати повновладним,
    А так, щоб мед спожить
    І поговору не нажить.
Ведмідь страхи в душі долає,
    На пасіку чвалає:
    — Здоровенькі були!
(Тривожно бджоли загули).
    Цікавлюсь знати,
    Як ваша Мати?
    Як милі Трутні?
Не кривдять вас ті Мурахи паскудні?
Я проти них вам хочу помогти
    І працю вашу зберегти... —
Тут Бджоли за турботу склали дяку:
    Ведмедю добре втерли маку, —
Немов посолений крутивсь...
    Утік і не простивсь.

Колонізатори на Заході і Сході
Личкуються по найновішій моді:
Солодкі на словах, за спиною — обух,
Напоготові ярма злотні носять,
Але народи геть од себе просять:
За словом приязним звіриний чують дух.
1948
Джерело:
Микита Годованець. Байки / Упоряд. А.М. Годованець ; Вступ.ст. Віктор Трохимович Косяченко . — Київ : Дніпро, 1983 . — 199 с.