Кар’єра

З будмайданчика лине: «Ста-сик!..»
А норма — це такі сягнисті га...
Голуби — під габою очиці твої,
А коса — стадо кіз йде з гори...
Я мусив потім кози пасти...
Станіслав Зінчук
Я приїхав туди, де маленьким
Кози пас на розгонистих га.
Тут уже не ступала довгенько
Босонога моя нога.
Звали тут мене ніжно — Стасик,
Ну, а дехто простіше — Ста’...
Виростав я отут козопасом,
А для рими скажу — козопа’...
Тут дівчина мене полюбила,
Я також її дуже полюб’.
Але в мене був гарний чуб,
Ну, а в неї... О матінко мила!
Замість кіс в неї кози росли,
Замість брів — лиш самі поросята.
Взагалі замість всього обли’ —
Ціла ферма. І досить багата!
Я ту ферму до загсу повів
І тепер не шкодую нітрохи.
Маю те, що, як кажуть, хотів:
Кози, вівці, корови і льохи...
Тож радіти доволі підстав,
Коли сяду й задумаюсь часом:
Це ж бо був чоловік козопасом,
А теперки завфермою став.