Питаєш ти мене — чи я поет?
Ні, я вже не поет, хоч і лечу вперед,
Хоч для спочинку не згортаю крила.
Поезія палка покинула мене,
Наука нелегка привабила мене
І інший, важчий шлях мені відкрила.
Степан Крижанівський.
З книги «Срібне весілля»
Весілля срібне з Музою улаштував,
Аж тут її зустріну, так мені здалося.
Сонета їй рядків на сорок написав,
А от весілля і не відбулося...
Прийшли з МК, із академії, з Союзу.
І я прийшов, звичайно, не з’явилась Муза.
Мене вона й на цей раз обдурила.
Тоді, згорнувши, зняв я поетичні крила
І, як печальний спомин про минулі дні,
Повісив їх у себе в кабінеті на стіні.