Усе про щастя

Яке це щастя — рубати дрова!
З плеча, з розмаху та гахнуть, гахнуть.
. . . . . . . . . . . . . .
Яке це щастя копати глину...
Юрій Герасименко, зб. «Запах хліба»
Яке це щастя — рубати дрова!
Отак з розгону махнеш обухом —
Й з пенька дубового а чи з грабового,
Немов ракети, тріски над вухом!

Сучки — на скалки, несучки — в пір’я!
З міцного — іскри, гниле — в полову...
Мов поле битви, твоє подвір’я —
Яке це щастя рубати дрова!

Яке це щастя копати глину,
Яке це щастя її місити,
А потім — щастя ж яке! — під тином
Сидіти й коники ліпити!

Гніді й рябенькі, маленькі й більші,
Баскі, грайливі та ще й гривасті...
А вже як вдасться про все це вірші
Надрукувати — яке то щастя!