Округлі грані

Коли відколовся від скелі цей камінь,
То мав, ніби леза, загострені грані.
Коли ж його повінь схопила стрімка,
Помчала шалено бурхлива ріка,
То стерлись, округлились гострі боки,
І котиться камінь по волі ріки...

Щоб знову з’явились загострені грані,
Потрібно комусь розколоти цей камінь.
Роман Юзва, зб. «З глибин землі»
Коли докотився до моря цей камінь —
Приємно було його взяти руками:
Відшліфувався він так у ріці —
Ну чисте яйце вам лежить на руці!
Коли ж якийсь телепень камінь побив,
То враз йому гострі боки поробив...
Тепер, щоб гладеньким став знову той камінь,
Потрібно комусь округлить його грані —
Робота, скажу вам, невдячна й дурна,
Тож є в мене ще ось порада одна.
Візьміть каменюку оту кострубату,
Підіть аж туди, де ріки є початок,
Жбурніть її так, щоб аж бризки угору,
Й одразу ж назад повертайтесь до моря:
В тім місці, де шлях свій кінчає ріка,
На вас вже готове яєчко чека!