Який тяжкий крізь нас струмує час... Мабуть, час пішов крізь серце швидше... Крізь нас літа летять незримо... Трудів і днів густе проміння Навиліт душу прошива. Нового листя електроди Пронизують єство моє. Валерій Бойченко, зб. «Широти»Поета промені прошили Ще й пронизав навиліт час. Тож де він, бідний, візьме сили, Щоб чимось пронизати й нас?
