Синок об’явився...

Під крилами гарячого схотінку
Я вірою незламною горів...
Мене, як сина, Леся Українка
Виводила до щасної зорії
«Куди, синок?..
Куди летиш?..».
«...Лечу з тобою мрією високо,
І друзям крикну із отих висот»...
Петро Мах, вірш «Зоря».
             Друкувався у багатьох газетах і журналах,
             а також збірниках
От, Петре, й маєш добру матір нині!..
А пам’ятаєш ті студентські дні:
Привозив ти (либонь, також з Волині!..)
Картоплю, смалець, яблука квасні?
Ті заздрі статки матінка дала —
Колгоспниця з волинського села.
Тепер не те — твоя висока доля:
Поет!
Летиш в лункій височині!
І що тобі там смалець, бараболя, —
Ти нам кричиш про славу та пісні...