У решетині мати із городу Несе духмяний спілий сапетон1. Дмитро ШуптаО сину мій, твоя старенька мати Не зна, куди подітись від стида. Чи в тебе пам’ять стала слабувата? Чи інша приключалася біда? Ти переплутав праведне із грішним, Бо сапетон не диня, далебі. Його носити в решетині — смішно І непрактично, я скажу тобі. Ох, Дмитре, як тепер сміються їдко Старі й малі у нашому селі. Допитуються: «Як вдалось вам, тітко, У решеті носити киселі?» Отож в майбутньому з реальних мірок Ти не вилазь ніколи і ніде І не тягни до поетичних збірок Усе підряд, що в голову збреде. Туманом не темни читацькі душі, Остерігайсь римованих забав, Не стверджуй, що зривав на вербах груші І шилом з миски патоку сьорбав.
1 Сапетон — кисіль із бузини. (Із «Словника української мови»)
