Сон у руку

(Андрій М’ястківський)

Був я лебедем. Плив по воді
І літав на круті перевали,
І тумани й гаї молоді
Під моїми крильми розцвітали.

Був я лебедем білим у сні
І купався на вітровій хвилі,
Навіть заздрили друзі мені,
Що вони полетіти не в силі.

Був я лебедем в ріднім краю,
Ясне сонце мене зустрічало,
Та жалю не втаю, не втаю,
Що я лебедем був дуже мало.

Стали хмари за подруг мені,
Признавався в коханні я хмарам.
Був я лебедем білим у сні...
Ну, а сни такі сняться недаром.

(Бо оплачуються гонораром!)

    Примітка
(для бухгалтерії, на випадок гонорару).

    Шановний тов. бухгалтер!

Добрий тон
І авторські права у мене в шані,
Я чесно визнаю: не мій то сон,
Мої — лиш назва і рядок останній.

Я не змінив і коми в тому сні,
Тож зазіхати на чуже не смію:
За назву і рядок платіть мені,
За сон — платіть М’ястківському Андрію.