Сіно-солома

Ще ранок лиш. Нічого ще не гасло.
Ще дальня туж пройшла —
                   і не прошила.
Рядки у віршах, як порожні ясла.
В цім році не вродила конюшина.
І лиш ледь чутне сіно, шо застряло
В незримих шпарах ясел — те лиш маю.
І всі ворота вдома знов, як ярма,
На себе, молодого, зачиняю.
Іван Малкович, із циклу «Білий камінь»
Рядки у віршах, як порожні ясла.
А треба щось би кинути Пегасу,
Щоб сила крил в польоті не погасла,
Бо скине по дорозі до Парнасу.
Вівса б підсипать. Де його дістану?
Зняли увесь в колгоспі з сівозміни.
Вкосив би щось в опалку на світанні,
Та не вродила нині конюшина.
І я згадав, що маю трохи сіна,
А може, ще дістану і соломи.
Тож буду мати книжку неодмінно —
Тепер Пегас не гепне від утоми.