Моє серце припадає до пісень: То радіє, то сумує, то болить. То, мов яблуко торішнє, На вершечку Мого спогаду Висить. Ганна ЧубачМоє серце на вершечку Ген висить. І боїться, щоб не впасти, І тремтить. Я ж до серденька до свого Шепочу: — Не впади, — я трохи спогад Вкорочу.