Вітряні почуття

Залетіти б вітром в гості
Хоч на мить одну до тебе.
Тамара Севернюк
Розділили час і простір,
Хоч зійтися є потреба.
Залетіти б вітром в гості,
Як було колись, до тебе.

Та хіба що на папері
Можу я зітхнути гірко,
Зачинив ти щільно двері,
На гачок узяв кватирку.

І на мить одну-єдину
Не запросиш мене сісти.
Зашпакльовано й щілини,
Хоч і вітром — не пролізти.

А почну тебе питати:
Чи в тобі ще є жалоба? —
Починаєш докоряти,
Що я вітряна особа.