Вагомі слова

Слова брязчали, як металолом...
Леся Клименко
Чи тому, що в душі ще жар не вщух,
Чи дуже допекла якась обида,
Слова брязчали, як металобрухт,
Якого скинули із самоскида.

Уже й забула, з чого почалось.
Вони кресали дзвінко, як мантачка,
Мов залізяччя по землі тяглось
Або немазана котилась тачка.

Вагомі, замашні, немов обух,
Нехай слова не вводять у зажуру,
Якщо не візьмуть їх в металобрухт,
Охоче приймуть у макулатуру.