Безцінні хабарі

Як віддаляє місяцем крайнебо,
Я тихо встану на котрійсь зорі,
І зацвітуть мої сліди до тебе,
І понесу тобі я хабарі.
Сніги високі. Отакі — по груди,
Стежки тоненькі між отих снігів.
Марія Матіос
Хоч я уже, здається, на порі,
Та полонить тебе не маю сили,
То ж понесу тобі я хабарі.
Прийми цей дар, хабарнику мій милий.

Сніги високі, гори вищі хмар,
Думки болючі, гострі, як вухналі,
Табун пісень моїх — чим не хабар? —
В минулих днях розгублені печалі.

Зі мною прийдуть дні і вечори,
І сутінки захмареного ранку.
Усе безцінне, що не говори,
Тобі я подарую без останку.

Прийду до тебе ранньої пори
І попрошу, лише тебе зустріну:
— Із хабарями і мене бери.
Хіба собі я не набила ціну?