Прокинеться, згадає щось рука, і забринить, і ледве замовка, і легко їй не спиться, і щасливо... Лідія КульбакХоча робота в мене нелегка, щоби довершить справу поскоріше, за мене часом трудиться рука, я сплю собі — вона поеми пише. Не гасне в ній до творчості жага, у кожнім слові — щось нове, повчальне. А це уже тренується й нога, щоб, коли сплю, створить щось геніальне.
