Стриножений вірш

Проснеться
Біля серця
Вірш.
Та ще до столу
Йти не хоче...

Покіль стриножена душа...
    Михайло Левицький
Проснеться
Біля серця вірш.
Не піде на папір,
Упреться.
Бо він лиш натяк,
І не більш.
Поклич його —
Не озоветься.
Мороки ще
Чимало з ним,
Щоб мисль
Проснулася,
Розкута.
Душа стриножена
У нім,
І на ногах
У серця —
Пута.