Ода макітрі

І тільки темніє макітра стара —
щербата, зав’язана дротом.
Зав’янув полив’яний виблисків квіт
у запахах тіста і сала,
і скільки у ній перетерлося літ.
що модною буть перестала.
Віталій Березінський
Живеться тепер непогано мені,
не страшно ні снігу, ні вітру.
Але горизонти здаються тісні,
все тягне мене у макітру.

До неї змінилося ставлення скрізь,
всі кажуть: не та уже мода.
На стіл витягають, звичайно, сервіз,
макітри ж — не видно. А шкода!

Вареники в ній — їм немає ціни:
у маслі і пальці, і лікті.
А з маком коржі... У макітрі вони
здаються найкращими в світі.

Згадайте лише: набирає розгін,
боками опуклими треться...
Коли у макітрі гуля макогін,
це свято найбільше для серця.

Летить із космічною швидкістю час
скрізь речі з’являються хитрі.
Але якщо варить макітра у вас,
не зможете жить без макітри.