І ми в атаку підем штикову... По сигналу йду в атаку я... У наступ підем небувалий... Ми вранці, підняті наказом, У наступ підем бойовий... Ми усі під гук «Ура!» сміливо На ворожу підемо орду... Ми ринулись на ворога в атаку... Кость ДрокЦе у мене неначе відзнака, І ознака найбільша моя: В кожнім вірші — атака, атака! Те й роблю, що зриваюся я. І хоч знову, не знаючи ляку, Переходжу на пісню стару: Уже вкотре іду у атаку — Видавництво без бою беру.
