Не вся відразу йди...

Якщо вже так потрібно конче,
то не уся відразу йди.
. . . . . . . . . . . .
Для небувалої дороги
чи лугових отих стежин
прибережи поки що ноги
і дещо ще прибережи.
Йосип Струцюк
Не вся іди у мить розлуки,
ти поступово це роби:
візьми спочатку шию, руки,
а трохи згодом дві губи.
А через кілька днів і очі
свої, як хочеш, забери.
Якщо уже не можна конче
їх придержати до пори.
Візьми, коли нема вже змоги,
і спину, й стегна чарівні,
й свої стрункі звабливі ноги...

...А дещо ще — лиши мені.