Може, й справді...

Всі поважні зі мною згодяться,
Що у тридцять три не годиться
Забавлятись отак на гойдалці,
Кружеляючи, наче птиця.
. . . . . . . . . . . . . . .
Хай удень мене відчай окрутить,
Я увечері виросту в велета.
Тож дивіться на мене округло...
Андрій Ярмульський
Може, й справді, так не годиться.
Раптом гепнусь
                 в бур’ян чи хмиз...
Та кружляю, неначе птиця,
Я на гойдалці — вгору й вниз.

Ризикую перед народом
Без вагання і без жалю.
Круглим словом а чи зворотом
Забавлятися я люблю.

Так верчусь,
             аж спирає груди,
Аж літають круги в очах!
Поставали у коло люди:
— Хто це бавиться, як хлопчак?
Очі кругляться в них сердито.
Упізнали мене:
              — Це ти?
Закругляйся! Кінчай крутити...
Вже давно тобі час
                         рости.