По-сусідському

З парадоксів майбутнього

В нас тепер уся природа
В інженерів у руках —
Вже не спишеш на негоду
Різні втрати на полях!

Йди одержуй по наряду
Стільки-то погожих днів,
Стільки вітру, снігопаду,
Стільки сонця і дощів!

Порядкуй собі як знаєш,
Догоджай своїй землі,
За рекордні дбай врожаї,
За культурність у селі!

Просить Гурій у Захара
Саме-саме навесні:
— Виручай, позич-но хмару,
Треба дощику мені!

Смикає Захар борідку,
Позира кудись набік.
— А, — пита, — повернеш влітку?
— Неодмінно, — той прорік.

А вернув (це вже не жарти
І не вигадка нова)
Не одну, а десять хмар тих...
Тільки на жнива!