Павлові лижі

Я живу на верховині.
А в долині, край ліска,
Визирає з-за ліщини
Школа наша гомінка.

Взимку я на лижі стану
І, неначе на коні,
Під шкільний під’їду ганок —
Вітер дух заб’є мені.

Лижі мчать з гори стрілою,
Та попав я раз в біду —
Цуцик наш побіг за мною,
Рве штани на всім ходу.

— Що ти робиш, навіжене! —
Цуценяткові кричу, —
Відчепися, геть від мене,
Адже в школу я лечу!

Аніякої уваги,
Тільки лащиться до ніг,
Я не вдержав рівноваги
І пірнув з розгону в сніг.

Покотився вниз додолу,
А нестримні лижі ті
Подались без мене в школу
По засніженій путі.

Хлопці кажуть: — Ну й морока!
Із гори замість Павла
Як і вчора на уроки
Тільки лижа прибула!