Загадка

Впало ніченьки крило
На натруджене село.
А в цей час біля контори,
Коло кожної комори,
Коло скирти конюшини,
В гаражі, де сплять машини,
Коло ферми кожної,
Коло каси, все порожньої,
Вайлуваті, як моржі,
Ходять двадцять сторожів.

І не сплять, здається, стражі,
Та зчиняються пропажі:
«Зникне» в’язка конюшини,
Скат новенький від машини,
То «потрублять миші» гречку,
То «потягне вовк» овечку,
То «поцупить лис» курчатко.
Десь «заблудиться» телятко...

Хоч пропаж було чимало,
Та з контори не пропала
Ані жодна рахівниця,
Ані штатна одиниця.

Довго голови сушили
Всі керуючі мужі,
І нарешті порішили
Скоротити сторожів.
А тепер немає стражів
І немає в нас пропажі.

Це не вигадки — нітрішки! —
Чесно спить село вночі...
Хто ж чинив оті крадіжки?
Бачу ваші я усмішки,
Тямовиті читачі!