Не соромлячись нітрошки, Вихвалялася Волошка: — Поміж квітками вродливими Найгарніша в світі я. Наче зірка, понад нивами Лиш моя краса сія. А Ячмінь погладив вуса І до неї посміхнувся: — Ти зросла між нами, сивими, Й про красу не бубони — Всім відомо, що красивими Можуть бути й бур’яни.
